Признаниетого факту, що злочинність як соціальне явище має передусім соціальну обумовленість, аж ніяк не означає ігнорування індивідуальна властивостей особистості при вивченні генезису злочинної поведінки. Виявлення ролі і місця психобиологических передумов, особливостей організму та психіки в антигромадському поведінці ускладнене тим, що у психології в даний час не вирішена до кінця проблема співвідношення біологічного і соціального в особистості. Ці питання при розгляді самих різних сторін особистості, від природи здібностей до природи відхиляється, складають предмет досить гострою, багаторічної дискусії науковців.Дуалістичний, альтернативний підхід до розуміння співвідношення біологічного і соціального в особистості привів до виділення в психологічному знанні двох взаємовиключних підходів: социологизаторской і биологизаторской концепцій, в яких природа різних психологічних властивостей і явищ, в тому числі і природа асоціальної, злочинного поведінки, пояснювалася або за рахунок якихось вроджених, спадкових чинників і механізмів, або лише за рахунок соціальних умов існування індивіда.Заслугою вітчизняної психології є перехід від дуалістичного розуміння природи особистості до монистическому розуміння людини, за яким стоїть єдність історії і природи в розвитку людини.