Сложностис визначенням смислів і цілей психотерапії, питання про те, ким повинен бути психотерапевт (лікарем, психологом, педагогом, фахівцем із соціальної роботи, філософом та ін ) виникають, коли доводиться системно вирішувати:- страждає об’єктивно або суб’єктивно пацієнт від руйнування (психічна хвороба, органічне захворювання або наслідок травмування головного мозку) деяких психічних функцій, або вони не відбулися у достатній (наприклад – при психопатії) кількості\\розвитку,- чи він не вміє (не навчений, не впевнений, не наполегливий) ними користуватися (педаго-гическая занедбаність, емоційно-вольова недостатність, інфантилізм),- або стали неадекватними, недостатніми в умовах, що ускладнилися життя (стреси, неврози тощо) навички пацієнта «користуватися своєю психікою», «вирішувати ділові або життєві проблеми», «знаходити свої життєві смисли», — або психічні проблеми даного хворого пов’язані з розвиваються у нього в явній або прихованій формі соматичним захворюванням або інтоксикацією, чи з інвалідизацією (з дитинства, в результаті фізичних ушкоджень, судинних, онкологічних та інших захворювань),- або, може бути, все відбувається навпаки, і тілесне захворювання є відображення ховається психічного нездоров’я, неадекватності або який-небудь затя-нувшейся і неразрешающейся проблеми, — або людині, психічно дезадаптированному з тієї чи іншої причини, необхідний соціальний патронаж (довічний або до того часу, поки він не «освоїть» свою колишню або нову соціальну, трудову і т. д. нішу).У цій матриці можуть бути використані і інші вектори, наприклад сімейний, сексуальний, культуральний та ін.