Організаційно-управленческийконфликт — це конфлікт між членами організації, що управляє, керівниками та іс-полнителями, що утворюються в їх складі первинними група-ми, між различными підрозділами в даній системі управління щодо цілей, методів і засобів управлінської та орга-низационной діяльності, а також її результатів і социальныхпоследствий.

Розрізняють: 1) Конфлікт, пов’язаний з розподілом стату-сов і влади. Перша випливає з невідповідності кількості ста-тусов високого рангу наявним або потенційним притязаниямчленов організації. Друге пояснюється двома обставини-ми. В організації створюється ієрархія посад і відповідно має місце делегування влади від вищих зве-ньев керівництва до нижчестоящим. А будь-яка влада, у тому числі иделегированная, має тенденцію до саморозширення меж застосування; звідси зіткнення її суб’єкта з вищестоящим. Разом з тим, ієрархічність побудови організації та управлениявнутренне породжують односторонню відповідальність низшихзвеньев перед вищими, що призводить до адміністративного про-изволу і т. д. 2) Конфлікт, породжуваний проявом різнома-різних дисфункцій в організації, обумовлених як об’єктив-ними, так і суб’єктивними обставинами. У числі об’єк-тивних — ситуація соціального зміни. Организацияфункционирует в певних умовах — внутрішніх і поза-шних (соціальна і політична середа). Вони не залишаються постійно незмінними. Виникають зміни порушують ус-тоявшийся спосіб функціонування, відбувається определеннаядезорганизация системи. Соціальна дезорганізація — невід’ємна частина процесу соціальної зміни.