Припроведении науково-дослідних робіт вітчизняні психології точно також, як і закордонні, розробляли концепцію дослідження, висували гіпотезу дослідження, але були змушені пов’язувати їх не тільки з положень марксистсько-ленінської філософії — діалектичного матеріалізму, і з методологічними принципами радянської психології, але і з положеннями єдиної існуючої в нашій країні теорії середнього рівня узагальнення — теорії діяльності.Використання парадигми психологічних знань для теоретичної опрацювання дослідження в нашій країні не застосовувалося, а саме її існування оскаржувалось — адже парадигма включає наукові знання багатьох різних психологічних теорій, кожна з яких чимось справедлива, а це порушувало монопольне становище, зайняте у вітчизняній психології теорією діяльності, яка, на думку її авторів і послідовників, була єдино правильною.В принципі, напевно ніхто не проти теорії діяльності та її спроб пояснити всю психологію зі своїх позицій — напевно, до цього прагнуть будь-які теорії. Вона містить багато положень, справедливих саме для пояснення феноменів діяльності, але не більше того.

Необхідно відзначити, що в останні роки все більше вітчизняних психологів-практиків під час розробки своїх конкретних персональних концепцій дослідження виходять з парадигми психологічних знань, що включають світові досягнення психології. Було б добре, якби ця тенденція збереглася при паралельному розвитку інших психологічних теорій, здатних конкурувати в нашій країні з теорією діяльності.Безсумнівно, що багато психологів у нашій країні є щирими послідовниками теорії діяльності. Поважаючи їх переконання, не намагаючись звернути їх у свою віру», хотілося б сподіватися, що системна концепція загальної психології, як і інші концепції, розроблені в майбутньому іншими авторами, теж знайде своїх прихильників