Взаимоотношениялюдей у суспільстві, їх спільна діяльність, інтелектуальний пошук, творчість, задоволення потреб та інтересів все це тільки відкриває нам приховані прот очей штрихи людської психіки. Той, хто вважає внутрішній світ людини влаштованим просто, на своєму шляху неминуче впадає в оману. У житті суспільства кожен індивід виступає часткою великої сфери людських відносин — суспільства, в них він формується як особистість, набуває ті риси, які в кінцевому підсумку і характеризують його.

Єдність більш-менш постійних внутрішніх рис людини, заснованих на його генетичному складі, але неможливих без суспільного життя, знаходить своє вираження в його характері. Ми часто вживаємо це слово — характер, але вкладаємо ми в нього справжній сенс? Що таке характер? Характер (від грецького charakter — «печатка», «карбування») це сукупність стійких психічних особливостей людини, які залежать від його генетичних особливостей і реалізуються у зв’язку і під впливом умов життя.

В цьому немає нічого нового, проте, знаючи характер людини, можна передбачити його поведінку в тих чи інших обставинах. Отже, спрямовувати поведінку, виробляючи в особистості суспільно коштовні якості й усуваючи шкідливі. Характер виявляється у відношенні людини до себе, до інших людей, до дорученої або обраній справі, до речей. Спостерігаючи за такими проявами не складно оцінити, що для людини є важливим, а що ні.

Характер виражається в суспільно-трудової практики, в сукупності вчинків людини, накладаючи відбиток на все його поведінку. Людський характер має суспільно-психологічну природу, тобто залежить від світогляду особистості, її знань і досвіду, від засвоєних моральних принципів, від активної взаємодії з іншими людьми. «Відправною точкою для цих міркувань служить твердження про взаємозалежність між структурою характеру середнього індивіда і социоэкономической структурою суспільства, в якому існує цей індивід. Взаємозв’язок індивідуальної психічної сфери і социоэкономической структури я називаю соціальним характером