Личностноеразвитие відбувається протягом усього життя. Відповідно деякі теоретики запропонували стадійну модель для розуміння фаз росту і розвитку в житті людинаа. Теорія Фрейда, у якій формування особистості представлене у виді послідовності стадій психосексуального розвитку, є одним із прикладів цього підходу. Як інший приклад можна назвати концепцію восьми стадій розвитку его, сформульовану Еріксоном.

На противагу згаданим авторам, багато вчених-теоретиків підкреслюють роль взаємин між батьком і дитиною як значимого фактора в розумінні проблеми розвитку. Карл Роджерс, наприклад, надавав особливого значення тому, як формується Я-концепція індивідуума — і в ракурсі пізнання, і в емоційному відношенні — під впливом батьківських установок і поводження на етапі формування особистості.

Особистісний ріст обумовлений безліччю зовнішніх і внутрішніх детермінант. До зовнішніх, чи детермінанти оточення, відносяться: приналежність індивідуума до визначеної культури, соціально-економічному класу й унікальної для кожного сімейному середовищу. З іншого боку, внутрішні детермінанти включають генетичні, біологічні і фізіологічні чинники. Подальший опис безлічі змін, що супроводжують наш розвиток — фізичних, соціальних, інтелектуальних, емоційних, моральних і т. д., — показує, якою складної є проблема розвитку людини.

Належність до тієї чи іншої культури призводить в кінці кінців за допомогою соціалізації до нормативним моделям в мисленні, емоціях і поведінці. Усвідомлюємо ми це чи ні, культурне середовище формує в нас образ себе, форму відносин з іншими людьми, потреби і способи їх задоволення, а також цілі, до досягнення яких ми прагнемо. Точно так само приналежність до певного соціально-економічного класу впливає на цінності, установки та спосіб життя. В суті, дуже незначна кількість аспектів нашого розвитку може бути зрозуміле без урахування груп, до яких ми належимо. Навіть у такому плюралістичному суспільстві, як наше, належність до соціального класу часто визначає наш індивідуальний статус, участь у соціальному житті, привілеї та можливості, якими ми володіємо.

Фактори, обумовлені приналежністю до певного соціального класу, надають значний вплив на те, в яких найбільш типових стресових або конфліктних ситуаціях ми опиняємося, а також як ми справляємося з ними. Є навіть докази того, що ймовірність захворювання деякими формами психічних розладів корелює з належністю до того чи іншого соціального класу. Дослідження , проведені серед 10 000 американців у п’ятьох спільнотах, показали: у тих, хто отримав середню освіту, набагато менше проблем з психічним здоров’ям, ніж у не закінчили середню школу. Дані також говорять про те, що психічні розлади переважають у групах бідних чорношкірих американців, що живуть в містах .Вплив сімейного оточення також відчутно позначається на розвитку індивідуума. Особливе значення тут має форма батьківського поведінки, переконань і цілей.

Батьки служать моделлю для наслідування і, за допомогою власних вчинків, впливають на дітей, що зберігається протягом усього їх життя.Генетичні фактори — це той рід впливу на поведінку, який передається від батьків до дітей завдяки механізмам спадковості. Поряд з навколишнім середовищем вони відіграють ключову роль у обумовлення розвитку особистості. Так, дослідження, проведене на близнюках, надає надійне доказ того, що емоційна стійкість, екстраверсія, альтруїзм, сором’язливість і боязкість стійко передаються у спадок. До іншим особистісним особливостям, які мають, як мінімум, помірно виражений генетичний компонент, відносять відчуженість, агресивність, прагнення до досягнень, лідерство, уяву і відчуття благополуччя