В останні роки проблема інтуїції привертає до себе пильну увагу представників різних галузей наукового знання: математики, кібернетики, медицини, фізіології вищої нервової діяльності та особливо психології.

Однак відразу ж обмовимося: цей інтерес по суті не пов’язаний: з традиційно-філософськими уявленнями про інтуїції і тим більше не спирається на результати відповідних досліджень. До цього є свої причини. Справа в тому, що у вітчизняної і зарубіжної марксистської філософії проблема інтуїції протягом тривалого часу розглядалася виключно в плані критичного аналізу різного роду ідеалістичних концепцій буржуазної філософії.

Традиція, як уже зазначалося, міцно пов’язала інтуїцію з ідеалізмом, яким вона фактично була віддана на відкуп і який, треба визнати, вміло використовував об’єктивні труднощі у вирішенні проблеми у своїх власних інтересах. Цілком природно, що методи ідеалізму і головним чином результати відповідних досліджень проблеми викликали в середовищі філософів-матеріалістів і матеріалістично мислячих біологів глибоке розчарування, неприязнь і скептичне ставлення до самого об’єкту исследования97. У представленні більшості учених поняття «інтуїція» уособлювало собою середньовічне шарлатанство, відроджувало дух містицизму і ірраціоналізму.

Про інтуїції стали судити головним чином на підставі знайомства з різними интуитивистскими теоріями, які носять антинауковий, відкрито ідеалістичний характер. Деякі сучасні вчені до цих пір навіть не підозрюють про існування якихось інших, відмінних від интуитивистских, теорій інтуїтивного знання. Так, автор книги «Інтуїція і наука» М. Бунге без всякого на те підстави зараховує до інтуїтивістам Декарта, Канта і всіх тих філософів, які приділяли увагу проблемі інтуїції. Поняття «філософське» стає для Бунге синонімом поняття «интунтивистское». І раптом метаморфоза: про інтуїції заговорили як про впливову факторі сучасного наукового знання. З міфу інтуїція перетворюється в реальність, з гармати містики в об’єкт і засіб наукового пізнання.

При цьому деякі дослідники схильні вбачати в інтуїції свого роду панацею у вирішенні низки актуальних наукових проблем. «Багато галузей сучасної науки, – вважають Ст. Пушкін і Ст. Фетисов, – зацікавлені в розкритті закономірностей інтуїції. Незнання цих закономірностей ускладнює вирішення важливих питань наукової організації праці людей, зайнятих інтелектуальною діяльністю. Пізнання інтуїції може надати істотну допомогу кібернетики. Багато дуже важливих для сучасного людства проблеми могли б бути по-іншому освітлені, якщо б була побудована наукова теорія інтуїції»98.