Осверхвозможностях мозку ми знаємо давно. Це, насамперед, вроджені властивості мозку, що визначають наявність у людському суспільстві тих, хто здатний знаходити максимум правильних рішень в умовах дефіциту введеної в свідомість інформації.

Люди такого роду оцінюються суспільством як володарі талантів і навіть генії! Яскравим прикладом надможливостей мозку є різні творіння геніїв, так званий швидкісний рахунок, майже миттєве бачення подій цілої життя в екстремальних ситуаціях і багато іншого. Відома можливість навчання окремих осіб безлічі живих і мертвих мов, хоча зазвичай 3-4 іноземних мови є майже межею, а 2-3 — оптимальним і достатнім кількістю. В житті не тільки таланту, а й так званого звичайного людини часом виникають стани осяяння, і іноді в результаті цих осяянь у скарбничку знань людства лягає багато золота.

У спостереженні В. М. Смирнова наведено як би протилежне подія в порівнянні з тими, про яких згадується далі, однак, може бути, в ньому є і відповідь на ще не сформульований тут питання до мозку: що ж і як забезпечує надможливості? Відповідь і очікуваний і простий: у забезпеченні інтелектуальних надможливостей найважливішу роль відіграє активація певних, а ймовірно, і багатьох мозкових структур. Простий, очікуваний, але — неповний. Стимуляція була коротка, феномен «не застряг». Ми всі тоді так боялися можливої плати мозку за надможливості, так раптово розкриті. Адже вони були тут розкриті не в реальних умовах осяяння, а полууправляемо, інструментально.

Таким чином, надможливості бувають вихідні (талант, геній) і можуть за певних умов оптимального емоційного режиму проявлятися у формі осяяння із зміною режиму (швидкості) часу і в екстремальних ситуаціях теж, мабуть, із зміною режиму часу. І, що найважливіше в наших знаннях про надможливостей, вони можуть формуватися при спеціальному навчанні, а також у разі постановки надзавдання.