Современнаяохранно-захисна концепція профілактики передбачає перехід від адміністративно-каральних заходів до всебічної медико-психологічної, психолого-педагогічної та соціально-правової допомоги і підтримки сім’ям та дітям групи соціального ризику, до програм соціальної реабілітації та корекції дітей і підлітків з відхиленнями в психічному та соціальному розвитку. Міжнародний досвід показує, що реалізація превентивних заходів і програм має певні спільні тенденції і принципи:

— професіоналізація виховально-профілактичної і ох-ранно-захисної діяльності, уведення і підготовка спеціальних кадрів соціальних працівників, соціальних педагогів, соціальних реабилитаторов, практичних психологів, що спеціалізуються на практичній роботі з корекції відхиляється поведінки дітей і підлітків і оздоровленню умов їхнього сімейного та суспільного виховання;

— створення мережі спеціальних превентивних служб і структур, покликаних здійснювати соціальну і соціально-психологічну допомогу родині, дітям, юнацтву (психологічні служби та консультації, центри довіри, дозвіллєві та реабілітаційні центри, соціальні притулки для дітей і підлітків, які потрапили в критичну ситуацію);— визнання сім’ї як ведучого інституту соціалізації дітей і підлітків, здійснення спеціальних заходів соціально-правової, соціально-педагогічної та медико-психологічної допомоги сім’ї та,

в першу чергу, сім’ям, які не справляються самостійно з завданнями виховання;— психологизация виховно-профілактичної та охоронно-захисної діяльності, провідна роль медико-психологічної допомоги і підтримки в корекції відхиляється поведінки дітей і підлітків, реабілітації неповнолітніх з різними формами соціальної і психічної дезадаптації.

У відповідності з цими принципами відбувається реорганізація діяльності вітчизняних соціальних інститутів, які здійснюють виховно-профілактичну роботу, яка передбачає, по-перше, суттєве звуження сфери діяльності спеціальних органів ранньої профілактики (інспекцій і комісій у справах неповнолітніх, правоохоронних органів),

по-друге, розробку і впровадження в широку практику органів народної освіти, охорони здоров’я діагностико-корекційних і реабілітаційних програм для дітей і підлітків з різними формами психічної та соціальної дезадаптації, а також створення системи служб соціальної, соціально-психологічної та соціально-педагогічної допомоги родині, дітям, підліткам.