Опочерке людини можна судити двома способами: по-перше, з допомогою наукових методів, тобто вивчаючи характерні риси великої кількості зразків і зіставляючи їх з особливостями писали осіб, що дозволяє встановити критерії порівняння, застосовувані потім до класифікації людей. Такий підхід називається наукової графологией. Цього предмету присвячено багато книг, і деякі з них написані серйозними психологами. Суворі вчені віддають перевагу саме цей метод. Але деякі вважають, що можуть скласти собі найкращу думку про можливу поведінку індивіда в різних практичних ситуаціях з допомогою іншого способу оцінки почерку, так званої інтуїтивної графології.В інтуїтивній графології графолог приводить себе в стан навмисної концентрації, а потім точно відтворює подумки чи з допомогою пальців руху писав, коли той писав одну або кілька букв. Якщо йому випала на частку особлива інтуїція, він може відчути при цьому в емоційному стані писав такі речі, які не виявляються відомими фактами і змістом тексту, а в деяких випадках пригнічені і тому не відомі навіть самому суб’єкту. З цієї скупої на перший погляд інформації досвідчений психіатр або психолог може скласти вірне уявлення про структуру особистості писав і його можливих емоційних напругах в даний момент, від яких залежатиме його поведінку в найближчому майбутньому.Одна з найважливіших проблем графології полягає в тому, які саме особливості особистості можуть проявитися в почерку. Іншими словами, однаково важко вирішити, які слід ставити питання і отримати на них відповідь. Проте тонкі руху почерку виражають всю особистість індивіда, і розумно припустити, що в них можна виявити якесь значення, якщо тільки ми точно знаємо, яке значення шукаємо.