В індивідуальному психічному бутті розрізняють, крім численних окремих рис, три комплексу якостей: інтелект, життя плотських (вітальних) почуттів і влечений і особистість. Ця остання включає в себе неплотские почуття, прагнення і бажання. Ці три сторони глибоко взаємопов’язані, але з певним підставою можуть розглядатися окремо.Аномальні особистості — це відхилення від якогось уявного середнього спектру особистостей. Вирішую-щів, отже, є середня норма, а не, ска-жем, норма цінності. Аномальні особистості всюди без чіткої межі переходить у положення, які слід визначити як нормальні.

З числа аномальних ми виділяємо в якості псі-хопатических особистостей тих, які страждають від сво-їй аномальності або змушують страждати від неї суспільство. Обидва ці виду перетинаються. З наукової точки зору єдино значимим є поняття аномаль-ної особистості, в якому міститься і поняття психо-патичною особистості, тому ми і застосовуємо обидва ці поняття, в залежності від випадку, одне поряд з іншим або одне замість іншого. Вже те, що друга частина нашого визначення психопата сформульована у відповідності з дуже відносною (соціологічно-) оціночної точки зору, не допускає її суворого психологічного застосування.Аномальні (і разом з тим психопатичні особи не є в нашому розумінні чимось “пато-логічним“. Немає ніякого приводу пояснювати їх хворобами або вадами розвитку. Їх соматичний korra-лят теж можна було б розглядати просто як кількісну аномалію статури або функцій організму.

Аномальні особистості повинні бути принципово чітко диференційовані від циклотимных і шизофренічних психозів, з достатньою підставою по-стулированных як патологічні. Тут не буває ніяких переходів , навіть якщо тлумачення окремих випадків викликає деколи труднощі. Тим не менше можна визнати певне особистісне предраспо-ложение до цих психозів. КРЕЧМЕР вважає, що коли-чественное збільшення шизоїдних симптомів у ши-зофрении не виключає додавання особливого чинника процесу». Але під цим фактором явно має на увазі-ся (теоретично) щось соматичне, а в психічному як і раніше існують переходи. Тим не менш, це точка зору, від якої вже недалеко до якої-небудь угоди. Найчастіше буває так, що циклотимії розвиваються на грунті цілком «нормальною», не-психопатичної особистості, а шизофренії, навпаки, — на грунті аномальних особистостей, притому з різними зовнішніми проявами. І те й інше, ра-зумеется, не без винятків, але в більшості випадків це саме так.